П'ять років тому тоді ще в Іллічівську почала свою роботу Кулінарна сотня - волонтерська організація, яка по-жіночому взяла на себе турботу про наших захисників на сході України. По-жіночому - тому що саме дівчата вирішили, що солдатам в зоні військових дій ніяк не обійтися без частинки домашнього тепла.

На голому ентузіазмі, за свій особистий рахунок на своїх же кухнях ці сильні духом lдівчата, що завжди світяться від посмішок, нарізали, сушили, упаковували овочі для сухих борщів і супів, не забуваючи вкладати записки з рецептами, словами подяки і теплими побажаннями. В умілих руках засновниць Сотні Олени Каткової і Людмили Борсук звичні всім овочі перетворювалися в незвичні на перший погляд невагомі пакети - ідеальні для перевезення і пересилки в найскладніші для доставки куточки війни.

За ці п'ять років в Україні сталося багато змін. Тільки ось війна триває. І тепер уже Чорноморська Кулінарна сотня продовжує піклуватися про хлопців в окопах, які знають і люблять чорноморські борщі, і про поранених в шпиталі, балуючи їх домашньою випічкою і теплими словами підтримки

Вітаючи дівчат з 5-річним ювілеєм, Перший інформаційний звернувся до них з одним-єдиним питанням: "Що для вас Кулінарна сотня?" Нам дуже хотілося зрозуміти, у чому вони черпають сили і що не дає їм зупинитися в такий сумбурний час

Жанна Гопова ніколи не відпускає машини, які вирушають на передову або в госпіталь, без своїх знаменитих трубочок зі згущеним молоком. І це при тому, що вона "відповідає" за величезний обсяг волонтерської допомоги сім'ям, які живуть на прифронтовій території і потребують допомоги.

“Що для мене Кулінарна сотня? Це співпричетність до великої справи, маленький, але внесок до будування справжньої незалежної країни. Може, це і звучить пафосно, і для когось пустий звук, але це те, що я відчуваю”

Чудові, яскраві фотографії морського узбережжя Чорноморська від Наталії Франчук знають всі користувачі соцмереж. А ще Наташа - постійна учасниця всіх благодійних марафонів і "возиків" в 2014-15 роках і беззмінний кулінар нашої "сотні"

"Перш за все це точка докладання зусиль, де я можу бути трохи корисною, роблячи те, що потрібно і що подобається. Та й за стільки років це вже сім'я практично. Ми всі там такі різні, але єдині в одному - ми всі любимо Україну і робимо те, що вміємо, щоб вона була вільна і процвітала"

Непростий обов'язок вести звітність роботи Кулінарної сотні взяла на себе Галина Жолобенко. Саме її розповіді і фотографії про поїздки в госпіталь, звіти про зроблені і відправлені на фронт борщі не дають чорноморцям забути про те, що відбувається зовсім поруч, і простягнути руку допомоги або надати фінансову підтримку дівчатам Кулінарної сотні. Галя вміє так розповісти про ватрушки і булочки Тетяни Журило, про міні-кексики Олесі Резнюк, що тануть у роті, про млинці Нюти Долинської та смаколики Олени Непомящоі, про те, як все це пахне і як тому було важко везти, що відразу виникає бажання хоч чимось допомогти цим майстриням.

"Кулінарна сотня дала мені точку опори, відчуття надійного плеча друга в то перший, дуже важкий для всіх час. Тут я навчилася слухати, чути, приймати іншу думку - і в той же час зводити все до однієї мети", - поділилася Інга Гутник. Вона ж не дала забути і про головних помічників - чоловіків Кулінарної сотні, завжди готових допомогти як матеріально, так і фізично - принести, відвезти, допомогти і підтримати.

Всіх не перерахувати, запевнили нас дівчата, дуже багато людей допомагало і продовжує допомагати. Тому Перший інформаційний вітає всю Кулінарну сотню з ювілеєм і бажає найголовнішого - щоб якомога швидше настав той час, коли об'єднувати її учасників буде лише міцна дружба, радісні зустрічі і теплі спогади. А рецепти сухих супів і борщів залишаться в сімейних кулінарних книгах, як пам'ять про війну, в якій Україна перемогла

Фото зі сторінки Кулінарної сотні в Facebook