Вечір п'ятниці зібрав у виставковій залі міського музею тих, кого цікавить мистецтво, тих, хто зажди готовий до чогось нового, і, мабуть, тих, хто уважно переглядає місцеві соцмережі та читає Перший інформаційний портал.

Після прем'єри в Одесі до Чорноморська завітав документальний театр "Лютий" з виставою "Попіл мрій"

"Сучасний театр не має бути зручним," - впевнені в "Лютому". І дійсно - тут не було зручно в звичайному розумінні слова. Не було зручно акторам, чиї монологи двічі переривала сирена повітряної тривоги і люди, що змушені були під загрозою балістики спускатися в укриття. Не було зручно глядачам, адже правда рідко буває зручною, особливо якщо це правда війни.

Незвичний для більшості документальний формат: монологи акторів - це живі інтерв'ю з людьми мистецьких професій - акторами, письменниками, фотографами, дизайнерами, режисерами - які обрали для себе зараз встати на захист своєї країни. Інтерв'ю майже з окопів, з нуля, з передку... Коли на питання "Як ти?" чуєш не ввічливе "Все добре", а те, як є насправді: довго, болюче, різко, втомлено. Українською, російською, суржиком чи щирою сумішшю... І фото - прості, життєві - перший пролісок, берці в багнюці, здоровенний казан борщу, кішка і книжка, захід сонця крізь прозору кульбабку

Коли актори замовкли, в залі ще довго панувала тиша. І приголомшених, незвиклих до такого формату глядачів майже не вдалося залучити до діалогу. Проте кожен подумки спробував відповісти самому собі на питання "Що я першим зроблю, коли почую, що війні кінець? Про що я мрію?" І кожен відчув, що попри розвіяний війною попіл наших колишніх мрій ми не просто здатні, ми повинні дозволяти собі мріяти. Мріяти, планувати, жити

Читайте нас в Twitter та Telegram, підписуйтесь на сторінку в Instagram та дізнавайтесь новини першими