2022й, що добігає кінця, став справжнім потрясінням не лише для України або Чорноморська зокрема, але і для всього світу. Незважаючи на те, що головною та ключовою характеристикою цього року стала війна, наша редакція не полишатиме традиції підбивати підсумки для нашого міста.

Насамперед, варто виділити тих, хто заради всіх нас стільки старається та працює – наших муніципальних депутатів. Сім фракцій, 37 обранців громади, єдине ціле, але кожен унікальний по-своєму, особливо це проявилося за умов повномасштабного вторгнення.

З перших днів війни найбільше порідішали лави депутатів найміцнішої впродовж багатьох років (нехай і під іншими назвами) фракції у нашій міськраді - "ОПЗЖ". Це й зрозуміло. Перестав з'являтися на сесіях одесит Олег Гіганов, який запам'ятався виборцям скандальним включенням до фракції за рішенням “зверху” та публічними суперечками з колегами-аксакалами щодо резонансних рішень. Але якщо відсутність маловідомого в Чорноморську Гіганова ще могла пройти відносно непомітно, то місце з табличкою “Ю.І. Бузько” стало для мешканців його округу справжньою втратою. Багато років Бузько якщо не керував, то брав активну участь у головній комісії міста – фінансовій, а також очолював демарші проти міської влади.

Юрій Іванович перестав брати участь у сесіях із перших місяців війни. Ні він, ні його колеги особливого бажання спілкуватися з журналістами не виявили, але злі язики з найближчого оточення партії “ОПЗЖ” стверджують, що зараз депутат перебуває за кордоном як багатодітний батько.

Традиційно Бузько став прикладом для двох своїх найближчих, хоча, здавалося б, політично непримиренних між собою соратниць: голови фракції “Європейська Солідарність” Тетяни Шишканової та очільниці “Слуга народу” Катерини Чегаринської. Обидві продемонстрували колосальні темпи та масштаби волонтерської діяльності у перші тижні повномасштабного вторгнення, але згодом зникли з арени політично-суспільної діяльності.

Якщо на Шишканову поклали санкції у вигляді зняття повноважень керівника політичної сили в міськраді, то Чегаринській фактична системна відсутність на сесіях нічим не загрожує. Ніхто із зазначених вище депутатів не заявив про складання мандатів через поважні чи не дуже причини. Це може свідчити про далекосяжні плани після перемоги, тому лише виборцям вирішувати, наскільки вони готові знову довірити "слугам" свої будинки, округи та місто.

Менш системно, але часто голосування щодо низки важливих для Чорноморська питань пропускають нові для нашого міста обранці. Зокрема, депутати від фракції "Розумна сила". Михайло Чорний перебрався до Києва, де будує медійну кар'єру та особисте життя. При цьому Михайло зазначив, що завжди повертається до міста до своїх виборців, коли він має можливість або накопичується низка нерозв'язних питань.

Депутат від тієї ж партії Микола Симончук рідко з'являється у залі засідань, оскільки вступив до лав ЗСУ. На фінальну сесію він прибув у костюмі кольору хакі та порадив городянам не покладати відповідальність за своє місто на військових, а змінювати на краще самим.

Те саме стосується і депутатки від одіозної партії Шарія, яка незважаючи на бурхливий початок, останнім часом стала “нижче за траву і тихіше за воду”. Ірина Леконцева поїхала з України з маленькою донькою, але продовжує, за її словами, спілкуватися з виборцями на окрузі дистанційно, по можливості приїжджає на депутатські сесії та комісії.

Найбільш стрімко кар'єру у статусі депутата на війні збудував представник “Довіряй ділам” Олексій Мацулевич. Політик став довіреною особою та радником голови Одеської районної військової адміністрації Юрія Крука і тепер відповідає за безпеку та укриття у нашому регіоні. При цьому він регулярно відвідує сесії та злагоджено голосує за цивільні питання.

Читачі Першого інформаційного порталу можуть написати, якщо когось наша редакція ненароком і незаслужено оминула. Кожен депутат, який виконує свою роботу або відлинює від неї, має право наприкінці цього моторошного року бути відзначений похвалою чи розумною критикою.