У вівторок, 9 квітня, в Іллічівському міському суді пройшло перше засідання по резонансній справі жорстокого побиття старшого сержанта і просто мешканця Чорноморська Юрія Куприча, в результаті якого він помер в лікарні.

Це вперше, коли родина загиблого - старенькі батьки, дружина, донька, сестра - на свої очі побачили чотирьох військових, які, згідно з усіма чинними фактами причетні до загибелі батька сімейства.

Оскільки обвинувачені були взяті на поруки та продовжують нести чергову службу, то до зали суду їх привезли на військових пікапах та у піксельній формі Збройних Сил України. Справа розглядається за ст.121 КУ України (навмисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень групою осіб).

Їхній адвокат подав клопотання до суду, аби всі наступні засідання проходили в закритому режимі, оскільки під час воєнного стану розглядати справу за участю військових небезпечно, як для них самих, так і для їхніх родин. Але суд задовольнив цю заяву лише частково: суд буде проходити у відкритому режимі, на чому наполягає родина Юрія Куприча, а також їхній адвокат Владимир Мацко, закритий режим передбачений лише в разі тих засідань, коли на них будуть озвучені особисті дані обвинувачених, що залишаються в лавах ЗСУ.

Квартет обвинувачених — Кирило Котляр, Владимир Ізюмський, Денис Башвинов и Євген Галушко — за весь час присутності у залі не промовив ані слова, навіть коли мати загиблого Лідія Іванівна, вбита горем, звернулась до них, щоб зрозуміти, нащо вони вбивали її сина.

“Їхній представник нам до речі телефонував, пропонував гроші. Казав, що у нас з чоловіком вже похилий вік, гроші нам не завадять на ліки, на догляд якійсь… які ліки, які гроші? Нам те нічого не потрібно, ми хотіли, щоб у нас був живий син. А ці мерзотники мають сидіти довічно, і ми сподіваємось не лише на цей суд, а й ще й на Божий”, - розказали після засідання батьки вбитого захисника України.

На тому, що Юрій Куприч дійсно був захисником, варто зробити акцент. У свої 50 років, маючи серйозну інвалідність, він відправився на війну, не чекаючи особливих запрошень. Вже 3 березня 2022 року чоловік просто сказав про це дружині та батькам, не вагаючись.

“Ми його відмовляли, “Юро, ну куди ти підеш, чи нема кому крім тебе воювати?” А він просто відповів: “Коли хлопці повернуться з фронту, та запитають, чим я займався, як я буду в очі їм дивитись? Це мій борг, і я маю йти без обговорень”, - згадують рідні високу відповідальність чоловіка та сина.

Наступне засідання заплановане на 23 квітня, об 11:00. Всі, хто знав Юрія Куприча - а його знало з гарного боку майже все місто - приходьте і підтримайте друга, товариша, побратима.