Міська премія за кращий літературний твір імені Василя Сагайдака була започаткована кілька років тому з метою сприяння розвитку письменницьких талантів мешканців Чорноморська, активізації художньої та документальної літератури в духовному житті міста, вшанування пам’яті В.Сагайдака.

Цього року лише два автори надіслали свої твори на розсуд журі. Отже, дипломи учасників отримають Людмила Матвієнко і її «Степова літургія» та зібрка «Передосінь» Олександра Кривошапка.

Журі прийняло рішення не визнавати нікого переможцем конкурсу на щорічну міську літературну премію імені Василя Сагайдака за кращий твір

Проте на сайті міської ради опубліковані рецензії членів жюрі на конкурсні твори, завдяки яким чорноморці можуть зацікавитися та ближче познайомитися з творами своїх земляків.

Олена Калита про «Степова літургію» Людмили Матвієнко

З зворотної палітурки книги, що має назву «Степова літургія» споглядає усміхнена вродлива жінка – її автор Людмила Валентинівна Матвієнко, член Національної спілки письменників України. В її творчому доробку збірки «Русявчині казки», «Легенда народження ночі», «Закоханий янгол», «Обіми сущого», «Повінчана із степом Ярославка», «Сказання про край Чорноморський»...

І ось нова книжка авторки, що має назву «Степова літургія». В ній Людмила Валентинівна зробила спробу нанести на папір сторінки з дитинства Тараса Григоровича Шевченка. Для чого? Для того, щоб зрозуміти і дати зрозуміти юному читачеві, що і хто вклав за ті короткі роки, які і звуться дитинством, в його душу і серце любов до рідної землі, ім’я якої – Україна. Які думи, сни, поривання, зустрічі з людьми зробили з нього поета і художника. Як його сердечко вбирало дух землі, що пахне хлібом, сонцем і квітучими соняшниками, а розмови з дідусем проростали в душі правдою про величну історію України, козацької роздольної слави, степовим запахом волі. Адже саме дитинство це початок великої дороги, що веде в безкінечні горизонти. Але, щоб ступити на ту дорогу, треба сколоти не тільки свої босі ноги, але ще свої серце та душу. Сколоти спогадами, які все своє життя намагатися перетворити в нову реальність України.

І письменниці це вдалося. Книга читається на одному подиху. І закриваючи її, вже ясно розумієш, чому Творець відзначив саме Тараса душею Пророка, який, досягнувши Олімпу, спустився на землю, до своєї рідної України, щоб у фарбах, малюнках, а найголовніше, – у Слові прославити, звеличити свою Україну. А також показати всьому світу кожну сльозинку, кожен стогін, і разом з тим, всю велич свого козацького українського роду, якому не було і ніколи не буде на землі переводу.

Ця розмова з дітьми про дитинство Тараса, така невимушена, правдива, чесна, вона саме для дня сьогоднішнього нашої України. Дня нелегкого, але такого, що під його проблемами бачиш день завтрашній: світлий, розумний, добрий до нас, українців. Тільки потрібно працювати на цей день прийдешній. Працювати і бачити ті степи широкополі, чути пісню козацьку, вільну і отой «Заповіт», що ним до кожного серця своїх нащадків звертався Тарас Григорович Шевченко. Пророк, який вийшов з дитинства, засмученого кріпацтвом, але сповненого вільною красою своєї Батьківщини, яку передав кожному з нас. Як звернулась до нас усіх авторка: «Вічно буде квітнути і пахкотіти земля, яка зростила генія».

Книга цікава і повчальне не тільки для дітей, але і для усіх нас, громадян України. Вважаю, що вона має отримати премію, яка започаткована в честь Василя Сагайдака – людини, що також віддала душу, серце та свій поетичний дар рідній землі – Україні.

Євгенія Лещенко про збірку «Передосінь» Олександра Кривошапка

У кожної людини наступає такий момент у житті, як переосмислення. На початку свідомого життя ми пізнаємо самих себе та прокладаємо свою дорогу, шукаємо свій шлях. Задаємо собі одвічні питання – Хто я? Для чого Я? Намагаємося зрозуміти себе і все, що знаходиться навкруги. Спочатку все досить наївно, а потім наступає час, коли наповнена душа підводить підсумки. Поезія Олександра Кривошапка в його новому збірнику «Передосінь», як підсумок певного періоду, адже представлені вірші помітно відрізняються, манерою написання, змістом, характером. Кривошапка показує себе зрілого, мудрого і в новій книзі сміливо й оригінально експериментує, випробовує власні сили через неочікувані метафори.

Головними мотивами творчості поета так і залишаються - життєві цінності, взаємини людини з Природою, духовність у широкому розумінні. А нова поезія — як роздум про життя і місце людини у ньому, як сповідь чутливої душі. Водночас художні засоби досить прості, повні чіткості і зрозумілості.

Назва «Передосінь» в моєму розумінні говорить про те, що автор шукає нові інструменти в поезії але вже через призму свого життєвого досвіду.

Переклад поетичних творів інших авторів, на мою думку, вийшов прозорий, ритмічний, лексично розмаїтий.