У Чорноморську молодь привітала учасників Другої світової
8 травня Україна разом з Європою та США відзначила День пам'яті та примирення, присвячений загиблим у Другій світовій війні. У чорноморців вже другий рік поспіль цей день пов'язаний із думками про нашу невідворотню перемогу у новій війні, яка спіткала нашу країну. Проте в місті ще лишилися ті, для кого все життя Днем перемоги було 9 травня, і цей день залишиться з ними до кінця життя.
Саме тому організатори міського проєкту "Герої поза часом" не відмовляються від своєї традиції і продовжують вітати тих небагатьох, на чию долю випала вже не одна війна.
"З 10 класу моє 9 травня присвячене їм - нашим Героям поза часом. Колись кількість адрес перевалювала за 50. Сьогодні їх було лише 17. Але є ще вони, а це велике щастя. Кожен із них сьогодні плакав: хтось від спогадів, хтось від радості, що прийшли привітати. Чомусь забули про них зовсім, хоча відчувши на собі жах війни, здавалося б, навпаки, повинні тільки більше перейнятися, зрозуміти, співчувати, адже більшість із ветеранів застали вже три війни, та ще й страшний голод спочатку у 30-х, потім у 46-47 роках...
Я така вдячна, що в нас була і є можливість почути їхню мудрість, дізнатися про їхні історії. А ще я вдячна, що в мене є команда найдобріших, найсвітліших і таких чуйних однодумців.
І нехай скоріше настане ще один День Перемоги, а він обов'язково буде, адже добро завжди перемагає зло, яким би страшним воно не здавалося," - написала в своєму інстаграм організаторка проєкту Світлана Брайченко.
![]()
Луньовій Тамарі Іванівні було 12 років, працювали в колгоспі на картоплі, щоб урятувати мирних та військових від голоду
Свідки тих страшних подій йдуть з життя, бо час невблаганний. Останнього учасника бойових дій не стало цього року. Але є ті, хто сповна відчув на собі її жахи: ті, хто зовсім юними працювали на перемогу, пережили жахи концтаборів, втратили на війні найрідніших. І увага, щира зацікавленість та усмішки хлопців та дівчат для них дорожчі за будь-які нагороди чи подарунки. А перемога України, як і для всіх, - найочікуваніша подія.
![]()
Баруліна Світлана Романівна, дитина війни з Білорусі. Вона пам'ятає, як фашисти їх усіх завели до хати, щоб спалити, але завдяки сміливому хлопцеві вони змогли вижити.
![]()
Князєва Раїса Єгорівна, ув'язнена в концтаборі дитина
![]()
Журавель Василь Тимофійович, рядовий запасу, був на навчаннях. На фронт не встиг - оголосили перемогу
![]()
Кулініч Олександра Герасимівна, дитиною працювалаи в колгоспі в районі Затоки


