Кандидат в народні депутати по 140 мажоритарному округу від партії Вакарчука "Голос" Дмитро Ткач — дійсно нове обличчя для чорноморців, незважаючи на те, що народився і живе у селі Олександрівка Чорноморської міської ради.

Родина кандидата тісно пов'язана з його конкурентом, депутатом міської ради Сергієм Червачовим. Але Дмитро вирішив іти своїм шляхом і обрав "Голос" . Чому — розпитував Перший інформаційний.

Дмитре, чорноморці про вас майже нічого не знають. Розкажіть, будь ласка, про себе.

Вже 38 років я мешкаю в Олександрівці. Закінчив Олександрівську школу і вступив до фінансово-економічного коледжу. Я вивчав, як працює державна система фінансів, формується бюджет, фіскальна політика. Загальні знання державного регулювання і фінансової системі в мене були, але я хотів фундаментальних політичних і соціологічних. Мені цікава економічна наука, але не цікава паперова робота. Тож потім я вступив до університету ім. Мечникова на політологію.

Коли я закінчив університет, були вибори міського голови Одеси. У міськраді розширювали оргвідділ, і декан порекомендував мене. За рік роботи в організаційному відділі я став помічником заступника міського голови. Ще через рік звільнився і пішов працювати в кредитну сферу, а згодом — у транспортну.

Наразі ви підприємець. Який у вас бізнес?

Я співвласник компанії, що займається вантажоперевезеннями. Та допомагаю з бухгалтерією в магазині батьків

Ваш батько вже багато років працює на чорноморського депутата та бізнесмена, а тепер і вашого конкурента Сергія Червачова. Як родина відреагувала на те, що ви вирішили балотуватися?

Батько дізнався про це від юриста Сергія Миколайовича. Той — із інтернету. Це все відбулося дуже швидко. Спочатку дуже скептично ставилися до мого рішення, бо це гроші. Зараз в них вже зовсім інше ставлення.

До речі, мій батько працює кризовим менеджером вже 15 років. Він займався всіма великими об'єктами Сергія Миколайовича. Більше того, мій брат допомагає у політичній піар-компанії Червачова.

А вам пропонували працювати у команді Сергія Червачова?

Я взагалі ніколи не хотім працювати там, де родичі. Хоча студентом підробляв барменом у “Ковчезі” та “Метрополісі”.

У місті з'явилися ваші білборди. Скільки грошей знадобилося на передвиборчу кампанію?

Приблизно 100 тисяч гривень разом із внеском на подання в кандидати. В мене будуть ідейні наглядачі. Членів ДВК не буде.

Чому ви вирішили йти саме від "Голосу", а не від будь-якої іншої партії?

Я був учасником руху "Люди важливі". Свою політичну партію ми не встигли зареєструвати до дострокових парламентських виборів. Знали, що точно не підемо з проросійськими силами. Я вивчив програму близької за ідеологією партії та прозрів. Якщо реалізувати її хоча б на 30 відсотків - ми вже будемо жити в іншій країні. Впевнений, "Голос" - це серйозно і надовго.

Все ж таки, з огляду на низьку впізнаваність в місті та на окрузі, як ви оцінюєте свої шанси?

Найцікавіше для мене - бути членом команди “Голос”. Це дійсно команда професійних, ідейних, натхненних людей.

Тобто ви навіть не націлені на перемогу?

Для мене не такий важливий результат, як досвід, якого я набуваю щодня. Бо постійне спілкування з людьми, коли вони розповідають про свої проблеми і сподівання, то величезний досвід для мене. Я йтиму до кінця.

Ви перший кандидат в нардепи, який дає інтерв'ю державною мовою. Як давно ви перейшли на українську?

Два тижні. Я намагаюся говорити українською в родині, з друзями, у побуті. Бо держслужбовець мусить знати мову країни.

Ви керівник громадської організації "Провідник 3000". Але про її діяльність нічого не відомо. Чим вона займається і навіщо була створена?

Ця організація мала на меті створення форумів, активностей, конкурсів. Але соціальна активність - це гроші, час і увага. А часу як раз не було.

А зараз він з'явився?

Зараз мій компаньйон веде всю роботу, батьки займаються магазином. Вся моя увага - в соціальній сфері. Немає нічого цікавішого за те, чим я займаюся зараз. Я цього чекав все життя і отримую неймовірне задоволення від того, що зараз відбувається, це можна порівняти тільки з музикою.

Вам так подобається відчуття влади?

Є два значення влади в англійській мові - це power і authority. Authority - це авторитет, вплив, повноваження. Отже, владою я користувався завжди.

У своїй програмі ви пишете про створення в Чорноморську освітнього хабу для молоді. Як нардеп може допомогти у вирішенні такого питання?

Це чисто соціальний проект. Яскравий приклад державно-приватного партнерства. Тут три кути: держава - міська рада - бізнес. Наприклад, мені дуже імпонує одне приміщення - прибудова до кінотеатру. З цього місця можна зробити просторовий інтелектуальний хаб, на кшталт одеських Impact hub, Термінал 42.

Але ця будівля є приватною власністю.

Знову трикутних. Місцева влада виступає від імені громади и каже, що люди хочуть на цьому місті не торгово-розважальний центр, а освітній коворкінг для молоді з розважальную частиною, де може бути кінотеатр. Держава/партія/депутат звертається до власника. Власник називає вартість будівлі, замовляє оцінку майна. Місто розробляє проект придбання цього приміщення за ринковою ціною. Держава субсидує 80 відсотків вартості. Власник залишається з коштами — місцева влада отримує приміщення.

З чого вважаєте необхідним почати роботу у Верховній Раді?

Найважливіше - це регламент роботи ВР. Повинні бути чітко прописані обов'язки народного депутата, його відповідальність за пропуски, кнопкодавство, процедура позбавлення мандата. І, звичайно, має бути особисте голосування з системою відбитків пальців.

Якщо не переможете цього разу, чи плануєте надалі займатися політикою та на якому рівні?

Авжеж. Піду на міські вибори 2020 року. Незалежно від того, які будуть результати, я буду займатися громадською діяльністю, брати участь не лише в політичному житті, але і в суспільному. Бо політичні ініціативи — це наслідок соціальних.

Для мене важливо, щоб молодь мала можливість розкритися. Навчалася підприємництву, отримувала кейси від відомих спікерів. Я, напевно, все своє життя покладу на те, щоб система освіти відповідала реаліям. Щоб дитина після школи могла створити бізнес-план. Щоб через 50 років на цьому місці, де ми з вами зараз сидимо, була піцерія, яку передали від діда онуку.

Мене цікавить реалізація моїх проектів, а з якого рівня це буде вирішуватись — місцевого, обласного чи державного — вже не так важливо.

Спілкувалася Дарія Дудка

* Міленіали — покоління, до якого зазвичай прийнято відносити людей, які народилися у період з 1981 по 1994—2000 роки, на момент настання нового тисячоліття вони були у юному віці. Вони дорослішали під пильною опікою батьків, активно використовували інтернет та різноманітні пристрої. Міленіалам притаманні контроль над власним життям, часом і роботою. Вони вважають за краще працювати в команді, є гарними комунікаторами, випромінюють упевненість у собі та природно поєднують оптимізм із реалізмом